Дистальний прикус

У клініці авторського протезування «Кіадент» проводимо ефективне лікування дистального прикусу. Вартість терапії в нашій клініці нижча, ніж у середньому по Одесі.

Дистальний прикус — це порушення оклюзії, за якого нижня щелепа зміщена назад щодо верхньої.

Інша назва патології — ретрогнатія. Захворювання призводить до ряду ускладнень, найпомітніше з яких для оточуючих — зміна пропорцій обличчя.

Повний перелік послуг:

Консультація стоматолога
Лікування на металевій лігатурній брекет-системі (на місяць)
Лікування на керамічній лігатурній брекет-системі (на місяць)
Встановлення брекет-системи
Складне лікування на елайнерах — до 32 кап

Спеціалісти розрізняють три види дистального прикусу, що різняться клінічними проявами та специфікою лікування.

Зубоальвеолярний дистальний прикус

Патологія викликана неправильним розташуванням зубів. Клінічно при цьому виді дистального прикусу ми спостерігаємо:

• скупченість зубів;
• дистопію ікл (неправильне положення елементів у зубній дузі або за її межами);
• протрузію передніх зубів (зуби нахилені вперед під гострим кутом щодо щелепи) та ін.

Суставний дистальний прикус

Суглобова патологія

Суглобовий дистальний прикус виникає через неправильне положення нижньої щелепи — вона розташована позаду від свого анатомічно правильного положення. Це зумовлено патологічним розташуванням головок у скронево-нижньощелепному суглобі (СНЩС).

Виправити таку дистальну оклюзію лише за допомогою традиційних брекетів не вийде. Лікуванням патології займається ортодонт разом із гнатологом. Комплексний підхід із застосуванням принципів нейром’язової стоматології забезпечить відмінну естетику усмішки та налагодить роботу всієї зубощелепної системи пацієнта.

Скелетний дистальний прикус

Скелетна патологія

При такій формі патології верхня щелепа подається вперед через малий розмір щелепної кістки знизу. Виправлення дистального прикусу скелетного типу не обходиться без хірургічної операції. До процесу залучають щелепно-лицевого хірурга.

• Генетична схильність Близько 60% випадків пов'язані зі спадковістю.
• Відхилення в період внутрішньоутробного розвитку Несприятливі умови для розвитку зубощелепної системи плода створюють погана екологія, дефіцит вітамінів в організмі вагітної, шкідливі звички жінки (куріння, вживання алкоголю).
• Штучне вигодовування У цьому випадку дитина не докладає належних зусиль під час годування — нижня щелепа не отримує стимулу для росту та розвитку.
• Шкідливі дитячі звички Наприклад, смоктання пальця, письмового приладу, сон із пустушкою в роті, підтримка підборіддя руками. Вони мають тривалий вплив на зуби та щелепні кістки — верхня щелепа з часом подається вперед.
• Дитячі хвороби Симптоми дистального прикусу виявляють у 60% дітей, які перенесли рахіт, та у 34% дітей із хворобами носоглотки (аденоїди, риніт, синусит та ін.). Сприяти розвитку патології може рання втрата молочних зубів та відсутність тимчасового протезування: щелепна кістка перестає відчувати належне жувальне навантаження та починає атрофуватися.

• Опукле обличчя У пацієнта формується «пташиний профіль» — ніс виступає вперед, підборіддя розташоване ближче до шиї.
• Привідкритий рот Верхні різці по центру виступають вперед, нижня губа знаходиться позаду них, верхня губа піднята, через що рот пацієнта майже завжди привідкритий.
• Глибока складка в області підборіддя Іноді зморшка на підборідді залишається навіть після успішного лікування.
• Порушення мовлення При скелетній патології пацієнт шепелявить. Дефект неможливо виправити логопедично.
• Порушення функцій зубощелепного апарату Захворювання ускладнює відкушування, пережовування та ковтання їжі.

Діагностика в стоматологічній клініці «Кіадент» починається з огляду порожнини рота пацієнта, фіксації його скарг та збору анамнезу.

За допомогою телерадіографії, після проведення певних вимірювань, фахівець визначає анатомічні параметри лицьового черепа та зубного ряду, наприклад, висоту обличчя, розмір носогубного кута, співвідношення верхньої щелепи до нижньої тощо. Інструментальна діагностика передбачає проведення додаткових процедур:

• ортопантомограма або панорамний знімок;
• КТ (комп'ютерна томографія) або МРТ (магнітно-резонансна томографія);
• електроміографія (перевірка м'язового тонусу щелеп).

Диференційовану діагностику проводять для визначення виду дистального прикусу. З цією метою організовують цефалометричний аналіз — перевірка взаємозв'язків зубів та скелета людського черепа.

Лікування дистального прикусу, коли проблема лише із зубами

Виправлення дистального прикусу ортодонтичними конструкціями у дорослих триває не менше двох років.

Вироби підбирають персонально — залежно від характеру та причини проблеми, бюджету пацієнта. Ортодонти використовують металеві, керамічні або сапфірові брекети. Лінгвальні брекети, які кріпляться на внутрішню поверхню зубів, дозволяють приховати факт лікування від сторонніх.

Лікування дистального прикусу, коли є суглобова патологія

При залученні до терапевтичного процесу лікаря-гнатолога застосовують методи нейром’язової стоматології. Відновлення центральної оклюзії досягається за рахунок розслаблення і відновлення, головним чином, жувальних м’язів. Оскільки в процесі використовується спеціальне обладнання (ТЕНС-терапія), лікування на основі принципів нейром’язової стоматології оплачується пацієнтом окремо.

До хірургічного втручання при лікуванні скелетної патології вдаються приблизно в 5% випадків із вираженими щелепно-лицевими дефектами. Йдеться про інвазивну операцію, яку проводять під загальним наркозом. Методика передбачає використання спеціального пристосування (титанового дистрактора) для розширення нижньої щелепи.

Якщо вчасно не почати лікування, захворювання призведе до функціональних розладів СНЩС. Згодом задні корінні зуби у пацієнта зітруться, почнуть псуватися та випадати — посиляться проблеми з пережовуванням і дикцією.

Для запобігання формуванню дистального прикусу слід організувати грудне вигодовування, відучувати від шкідливих звичок, проводити профілактику рахіту, вірусних та бактеріальних інфекцій носоглотки у дітей.